2-я книга ЦарствГлава 7 |
|
1 |
|
2 И сказал тогда царь пророку Нафану: |
|
3 Нафан ответил царю: |
|
4 Но той же ночью к Нафану пришло слово Господнее: |
|
5 |
|
6 Я не жил в доме с того времени, как вывел народ Израиля из Египта и до сегодняшнего дня. Я переходил с места на место и всегда был в шатре. |
|
7 И куда бы Я ни ходил со всем израильским народом, Я никогда не просил ни одного из вождей Моего народа, Израиля, построить Мне роскошный дом из кедра”. |
|
8 |
|
9 Я был с тобой везде, куда бы ты ни ходил. Я уничтожил всех твоих врагов, и сейчас Я прославлю имя твоё и сделаю тебя одним из величайших людей на земле. |
|
10 Я выбрал место для Моего народа, Израиля, и укоренил его там. Он будет жить на своём собственном месте и не будет переходить с места на место. Раньше Я посылал судей вести народ Мой, но злые люди приносили ему много бед. Этого больше не повторится! Я дам тебе отдых от всех твоих врагов и обещаю сделать твою семью семьёй царей. |
|
11 |
|
12 Когда ты умрёшь и сойдёшь в могилу к твоим предкам, Я сделаю царём одного из твоих детей. |
|
13 Он построит Мне дом, а Я возведу его на царский престол и укреплю его царство на веки вечные. |
|
14 Я буду ему отцом, и он будет Мне сыном. Если он согрешит, Я накажу его через других людей. Они будут моим хлыстом. |
|
15 Но Я никогда не отниму у него Своей любви, как Я отнял её у Саула, которого Я отверг, приняв тебя. |
|
16 И будет непоколебим дом твой и царство твоё навеки, и твоё царствование будет продолжаться вечно!”» |
|
17 Нафан рассказал Давиду о своём видении и обо всём, что говорил Господь. |
|
18 |
|
19 Кроме того, Ты позволяешь мне узнать, что произойдёт с моей семьёй в будущем. Разве Ты всегда так говоришь с людьми? |
|
20 Что ещё я могу Тебе сказать? Ты знаешь слугу Твоего, о Господи, Боже мой. |
|
21 Согласно Своей воле и Своему обещанию Ты совершаешь эти великие дела для своего слуги. И Ты открыл мне всё, что собираешься сделать. |
|
22 Господи, Боже, Ты — велик, и нет никого, подобного Тебе. Нет Бога, кроме Тебя! Мы слышали о Твоих делах своими собственными ушами. |
|
23 Есть ли где другой народ, подобный Израилю? Нет! Израиль — единственный народ на земле, которого Бог спас, чтобы сделать его Своим народом и прославить имя Своё! Ты совершал великие и прекрасные дела для Твоего народа. Ты изгнал народы и их богов из земель, которые ты отдал Своему народу, спасённому Тобой от египтян. |
|
24 Ты сделал народ Израиля Своим собственным народом навеки, и Ты, Господи, стал их Богом. |
|
25 А сейчас, Господи Боже, исполни Своё обещание для меня, твоего слуги, и моей семьи. Сделай мою семью царской семьёй на веки вечные! |
|
26 Пусть возвеличится имя Твоё во веки веков! Тогда люди будут говорить: „Господь, Бог Всемогущий, правит над Израилем!” Позволь семье твоего слуги Давида по-прежнему усердно служить Тебе! |
|
27 Господь Всемогущий, Бог Израиля, Ты сказал мне, слуге Твоему: „Я сделаю твою семью великой”. И поэтому я, Твой слуга, решился молиться Тебе такой молитвой. |
|
28 О, Господи, мой Бог, Ты — Бог! Твои слова заслуживают доверия, и Ты Сам обещал эти блага мне, Твоему слуге. |
|
29 И сейчас, благослови семью, чтобы мы всегда могли служить Тебе. Ты сам, о Господи, Бог мой, обещал это, и Твоим благословением моя семья будет благословлена навеки». |
2-а СамуїловаРозділ 7 |
|
1 |
|
2 то цар сказав до пророка Ната́на: „Подивися, — я сиджу́ в ке́дровому домі, а Божий ковчег знахо́диться під заві́сою!“ |
|
3 І сказав Ната́н до царя: „Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Госпо́дь з тобою“. |
|
4 І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Ната́на, кажучи: |
|
5 „Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробува́ння? |
|
6 Бо Я не пробува́в у домі від дня ви́ведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі. |
|
7 Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими сина́ми, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племе́н, якому наказав Я пасти́ наро́да Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудува́ли ви Мені ке́дрового дому? |
|
8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасови́ська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. |
|
9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і ви́губив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я́, як ім'я́ великих на землі. |
|
10 І встановив Я місце для наро́ду Мого, для Ізраїля, і він пробува́тиме на своєму місці, і не буде вже непоко́єний, і кривдники не будуть більше гноби́ти його, як перед тим. |
|
11 А від того дня, як Я настанови́в суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побуду́є тобі дім. |
|
12 Коли ви́повняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поста́влю по тобі насіння твоє, що вийде з утро́би твоєї, і зміцню́ його царство. |
|
13 Він збуду́є дім для Йме́ння Мого́, а Я зміцню́ престо ла його царства навіки. |
|
14 Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скри́вить дорогу свою, то Я покараю його лю́дською па́лицею та пора́зами лю́дських синів. |
|
15 Та ми́лість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. |
|
16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій бу́де міцно стояти аж навіки!“ |
|
17 Як усі ці слова́, як усе це виді́ння, — так говорив Ната́н до Давида. |
|
18 |
|
19 Та й це ще було мале́ в оча́х Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за зако́ном лю́дським, Господи Боже! |
|
20 І що́ ще більше говори́тиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба́, Господи Боже! |
|
21 Ради сло́ва Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю вели́чність, звіща́ючи це Своєму рабо́ві. |
|
22 Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми уши́ма. |
|
23 А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́д, і щоб установити йому Своє́ Йме́ння, — і щоб учинити вам цю вели́чність, — та страшні́ речі для Свого Кра́ю ради наро́ду Свого, якого ви́купив Собі з Єгипту, від людей та від богів його? |
|
24 І Ти зміцни́в Собі народ Свій, Ізраїля, — Собі за наро́д аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога. |
|
25 А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говори́в! |
|
26 Нехай буде великим Ім'я́ Твоє аж навіки, щоб говорити: Госпо́дь Савао́т — Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм! |
|
27 Бо Ти, Го́споди Савао́те, Боже Ізра́їлів, об'яви́в Своєму рабові, говорячи: Збуду́ю тобі дім, тому́ раб Твій здобу́вся на відва́гу помолитися до Тебе цією молитвою! |
|
28 А тепер, Господи Боже, Ти — Той Бог, а слова́ Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро. |
|
29 А тепер зволь поблагослови́ти дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благослове́ння буде поблагосло́влений навіки дім раба Твого!“ |
2-я книга ЦарствГлава 7 |
2-а СамуїловаРозділ 7 |
|
1 |
1 |
|
2 И сказал тогда царь пророку Нафану: |
2 то цар сказав до пророка Ната́на: „Подивися, — я сиджу́ в ке́дровому домі, а Божий ковчег знахо́диться під заві́сою!“ |
|
3 Нафан ответил царю: |
3 І сказав Ната́н до царя: „Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Госпо́дь з тобою“. |
|
4 Но той же ночью к Нафану пришло слово Господнее: |
4 І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Ната́на, кажучи: |
|
5 |
5 „Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробува́ння? |
|
6 Я не жил в доме с того времени, как вывел народ Израиля из Египта и до сегодняшнего дня. Я переходил с места на место и всегда был в шатре. |
6 Бо Я не пробува́в у домі від дня ви́ведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі. |
|
7 И куда бы Я ни ходил со всем израильским народом, Я никогда не просил ни одного из вождей Моего народа, Израиля, построить Мне роскошный дом из кедра”. |
7 Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими сина́ми, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племе́н, якому наказав Я пасти́ наро́да Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудува́ли ви Мені ке́дрового дому? |
|
8 |
8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасови́ська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. |
|
9 Я был с тобой везде, куда бы ты ни ходил. Я уничтожил всех твоих врагов, и сейчас Я прославлю имя твоё и сделаю тебя одним из величайших людей на земле. |
9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і ви́губив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я́, як ім'я́ великих на землі. |
|
10 Я выбрал место для Моего народа, Израиля, и укоренил его там. Он будет жить на своём собственном месте и не будет переходить с места на место. Раньше Я посылал судей вести народ Мой, но злые люди приносили ему много бед. Этого больше не повторится! Я дам тебе отдых от всех твоих врагов и обещаю сделать твою семью семьёй царей. |
10 І встановив Я місце для наро́ду Мого, для Ізраїля, і він пробува́тиме на своєму місці, і не буде вже непоко́єний, і кривдники не будуть більше гноби́ти його, як перед тим. |
|
11 |
11 А від того дня, як Я настанови́в суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побуду́є тобі дім. |
|
12 Когда ты умрёшь и сойдёшь в могилу к твоим предкам, Я сделаю царём одного из твоих детей. |
12 Коли ви́повняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поста́влю по тобі насіння твоє, що вийде з утро́би твоєї, і зміцню́ його царство. |
|
13 Он построит Мне дом, а Я возведу его на царский престол и укреплю его царство на веки вечные. |
13 Він збуду́є дім для Йме́ння Мого́, а Я зміцню́ престо ла його царства навіки. |
|
14 Я буду ему отцом, и он будет Мне сыном. Если он согрешит, Я накажу его через других людей. Они будут моим хлыстом. |
14 Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скри́вить дорогу свою, то Я покараю його лю́дською па́лицею та пора́зами лю́дських синів. |
|
15 Но Я никогда не отниму у него Своей любви, как Я отнял её у Саула, которого Я отверг, приняв тебя. |
15 Та ми́лість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. |
|
16 И будет непоколебим дом твой и царство твоё навеки, и твоё царствование будет продолжаться вечно!”» |
16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій бу́де міцно стояти аж навіки!“ |
|
17 Нафан рассказал Давиду о своём видении и обо всём, что говорил Господь. |
17 Як усі ці слова́, як усе це виді́ння, — так говорив Ната́н до Давида. |
|
18 |
18 |
|
19 Кроме того, Ты позволяешь мне узнать, что произойдёт с моей семьёй в будущем. Разве Ты всегда так говоришь с людьми? |
19 Та й це ще було мале́ в оча́х Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за зако́ном лю́дським, Господи Боже! |
|
20 Что ещё я могу Тебе сказать? Ты знаешь слугу Твоего, о Господи, Боже мой. |
20 І що́ ще більше говори́тиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба́, Господи Боже! |
|
21 Согласно Своей воле и Своему обещанию Ты совершаешь эти великие дела для своего слуги. И Ты открыл мне всё, что собираешься сделать. |
21 Ради сло́ва Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю вели́чність, звіща́ючи це Своєму рабо́ві. |
|
22 Господи, Боже, Ты — велик, и нет никого, подобного Тебе. Нет Бога, кроме Тебя! Мы слышали о Твоих делах своими собственными ушами. |
22 Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми уши́ма. |
|
23 Есть ли где другой народ, подобный Израилю? Нет! Израиль — единственный народ на земле, которого Бог спас, чтобы сделать его Своим народом и прославить имя Своё! Ты совершал великие и прекрасные дела для Твоего народа. Ты изгнал народы и их богов из земель, которые ты отдал Своему народу, спасённому Тобой от египтян. |
23 А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́д, і щоб установити йому Своє́ Йме́ння, — і щоб учинити вам цю вели́чність, — та страшні́ речі для Свого Кра́ю ради наро́ду Свого, якого ви́купив Собі з Єгипту, від людей та від богів його? |
|
24 Ты сделал народ Израиля Своим собственным народом навеки, и Ты, Господи, стал их Богом. |
24 І Ти зміцни́в Собі народ Свій, Ізраїля, — Собі за наро́д аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога. |
|
25 А сейчас, Господи Боже, исполни Своё обещание для меня, твоего слуги, и моей семьи. Сделай мою семью царской семьёй на веки вечные! |
25 А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говори́в! |
|
26 Пусть возвеличится имя Твоё во веки веков! Тогда люди будут говорить: „Господь, Бог Всемогущий, правит над Израилем!” Позволь семье твоего слуги Давида по-прежнему усердно служить Тебе! |
26 Нехай буде великим Ім'я́ Твоє аж навіки, щоб говорити: Госпо́дь Савао́т — Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм! |
|
27 Господь Всемогущий, Бог Израиля, Ты сказал мне, слуге Твоему: „Я сделаю твою семью великой”. И поэтому я, Твой слуга, решился молиться Тебе такой молитвой. |
27 Бо Ти, Го́споди Савао́те, Боже Ізра́їлів, об'яви́в Своєму рабові, говорячи: Збуду́ю тобі дім, тому́ раб Твій здобу́вся на відва́гу помолитися до Тебе цією молитвою! |
|
28 О, Господи, мой Бог, Ты — Бог! Твои слова заслуживают доверия, и Ты Сам обещал эти блага мне, Твоему слуге. |
28 А тепер, Господи Боже, Ти — Той Бог, а слова́ Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро. |
|
29 И сейчас, благослови семью, чтобы мы всегда могли служить Тебе. Ты сам, о Господи, Бог мой, обещал это, и Твоим благословением моя семья будет благословлена навеки». |
29 А тепер зволь поблагослови́ти дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благослове́ння буде поблагосло́влений навіки дім раба Твого!“ |